www.gorodnia.osp-ua.info

«Неопалима купина-наша славна Городня»
07.03.2014

Не було б нічого виняткового у цьому факті – сьогодні чи не кожен районний центр має власну духовну історію у красивій ламінованій обкладинці чи в скромній малотиражній брошурі, якби не кілька особливостей нового видання.

Вже сама назва цієї 450 – сторінкової   книги привертає увагу, особливо читача активного віку. Свого часу біблейську історію про неопалиму купину знав кожен школяр – тема запозичена з Біблії, широко оспівана в поезіях, картинах , прозі. Сюжет розповідає про першу зустріч Мойсея з Богом, який промовляв до нього з палаючого тернового куща, що горів і не згорів, -          «неопалимої купини», символу безсмертя. Сьогодні не тільки мало хто пам’ятає відомі свого часу твори з назвою «Неопалима купина» Максима Рильського, Андрія Бєлого, Максиміліана Волошина, а й , на жаль, і їх самих…

Та не заради витіюватості назви потрапив вислів на обкладинку. Люди вірили і вірять: цей вічно квітучий святий кущ горить і не згорає, сяє і ніколи не згасає. « В геній пам’яті поколінь і нашій самосвідомості, - написали автори книги, - неопалима купина символізує незнищеність України – матері і її народу. Скільки ми всього пережили, як тяжко настраждалися, нас били, грабували, нищили. А ми не стали на коліна. І як у краплі світанкової роси, віддзеркалена в долі України славетна історія Городні. Ііі палили і стріляли, плюндрували і руйнували, а місто живе і вічне»

 Саме про героїчну історію і видатні її постаті розповідає нове видання. Треба сказати, що намагання висвітлити окремі сторінки та періоди у багатовіковій долі Городні були і раніше. Сподіваємося, й будуть надалі – адже ніхто не може монополізувати істину. Та кожен автор сповідує власну мету, індивідуальних підхід, чим власне, і характерні всі попередні спроби дати ретроспективну картину.

Нинішнє видання - одне з найповніших. Вперше в художньо - публіцистичній формі реалізований краєзнавчий підхід, що базується на оригінальних матеріалах з архівів. Маловідомих друкованих джерел та оригінальних спогадах. Такий об»ємний труд авторського колективу у складі заслужених журналістів України Станіслава Закусила, Леоніда Якубенка та журналістки Наталії Аверянової був би неможливим без ентузіазму і організаційних зусиль ініціатора створення книги – колишнього голови Городнянського міськвиконкому , Почесного громадянина Городні, Надзвичайного і Повноважного Посла України Петра Шаповала. Як він зізнається : це своєрідна данина тим майже півтора десяткам літ, котрі єднали його у добрих справах з Городнею і її людьми.

 Залучення невідомих або маловідомих архівних джерел, майже недоступних нині газетних публікацій відкрило немало цікавого і повчального в історії повітового містечка Розлогий перелік майстерень і ремісничих виробництв, заводів і навчальних закладів у ХУ11 – ХУ111 століттях викликає повагу до хазяйновитості і господарської кмітливості, підприємливості тодішніх городницьких жителів. З подивом буде знайомитися сучасний читач з палкими виступами гласних дореволюційної пори. Наприклад, у неспокійному 1905 –ому пристрасно обговорювали вони проект утворення Державної Думи. Чимало висловлених тоді ідей і думок обігнали свій час. Після гарячих дискусій депутати від громади одностайно(!) дійшли висновку, що «… установа ця не може внести заспокоєння у країну тому, найперше, що   не супроводжувалася законодавчим забезпеченням невід»ємних прав людини і громадянина: недоторканості особи і житла, свободи слова   і друку, зборів і союзів і, як наслідок, - повсюдним знищенням положення про посилену охорону і військовий стан і амністій до так званих політичних злочинців. Правда ці, невід’ємні повсякчас, повинні бути забезпечені особливо нині, - зважаючи на необхідність провести вибори в члени Думи цілком свідомо і вільно» Представники земства щиро вважали: « всі зусилля населення мають бути спрямовані на те, аби у вибірники, а потім в Державну Думу обрали людей, єдиною метою котрих було досягнення і забезпечення прав людини, свободи слова, друку, зборів і союзів»

Прекрасні цілі ! Красива мрія… Повчальний урок нинішнім законотворцям. До честі тодішніх виборців, обирали депутатів теж красиво - не за гречку, гроші і химерні обіцянки, а за бездоганну репутацію, підкріплення ділами.

Прикладів з минулого , що мимоволі спонукають до сьогоднішніх порівнянь, історія славної Городні дає безліч - було б тільки бажання до них придивлятися. Ось в книзі вміщені матеріали 111 з»їзду Рад Городнянщини, що зібрався у голодному і холодному 1920 –ому. Голова повітпродкому Іван Шобик звітував перед делегатами :» Ситуація з продовольством залишається катастрофічною. Геть зруйнований залізничний транспорт. Своїх продуктів ледь вистачає для заразних бараків Де вже ми не просили. Скрізь побували – і в губернії , і в Харкові. Через місяць клопотань по кабінетах нам нарешті пішли назустріч. Виділили 10000 пудів солі і кілька вагонів різних продуктів. А як і чим привезти? Знову просили дозволу на ремонт потягу. Виручили робітники нашого Сновська». Та й при такій скруті з’їзд найперше ухвалює рішення про те, « щоб шкільні працівники отримали необхідне хоча б на рівні червоноармійських пайків». Може , саме тому й побудували таку міцну державу наші діди, що не про власні кишені і статки дбали , не чиновників годували, а вчителів?

Коли вже говоримо про паралелі. То вони на кожній сторінці. Тут і неодноразові постаті отамана   Галаки і онуків - ця Ремболовича., несправедливо забуті колишній городнянський голова Свєчин і князь – театрал Орбеліані… А скільки документів. Фотографій! Особливо вражають красиві і натхненні обличчя повоєнної пори, розмаїття приводів для фото у 60- ті і 70-ті – суботники, концерти, демонстрації, відкриття нових цехів , заводів.

Прикметно, авторине взяли на себе оцінку подій останніх років –певно,певно для об’єктивної оцінки необхідно все-таки відійти на кілька кроків від гарячого подиху історії . Тому своїм баченням років незалежності діляться жителі міста – тим, як вони пережили цей період, чим він запам’ятався , відклався у родинних альбомах і історіях . Та всі вони поєднані гарячою любов’ю до Городні , до отчої землі . Ці розповіді без ретуші кожен може порівняти з власними оцінками і роздумами.

На обкладинці книги – репродукція ікони «Неопалима купина». Окрім прохань про захист від пожежі і підпалу , перед нею моляться про порятунок душі від геєни вогненної, щоб чистий вогонь неопалимої купини зціляв душі і тіла. Здається дуже вдалий образ - таку книгу необхідно мати у родині , для роздумів і натхнення . А ще для того ,щоб у такій добрій і корисній справі було якнайбільше послідовників – хай кожен по можливості збереже і примножить пам'ять про рідне село чи містечко , красивих і цікавих людей ,швидкоплинні події. Це так важливо – шанувати власний рід і народ.

Читачі ще дадуть оцінку новому виданню. Але вже сьогодні можна сказати , що вона – гарний подарунок не лише Городні і городнянцям.

 
                                                                                                     Н.Олеся  
© Інститут Трансформації Суспільства 2008-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, Київ, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28(27), e-mail: editor@osp.com.ua